У статті обґрунтовується функціонування інформаційно-аналітичних структур як суб’єктів національної інформаційної політики, висвітлюються особливості розвитку їхньої діяльності та взаємодії з владою й громадянським суспільством в умовах сучасної України, наголошується на необхідності налагодження між інформаційно-аналітичними структурами корпоративної взаємодії як організаційно-технологічної основи для синергії інтелектуальних капіталів різних інформаційно-аналітичних служб і формування в підсумку потужної інтелектуальної платформи процесу ухвалення управлінських рішень, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики і вирішення питань національної безпеки, ефективної комунікації між державою та громадянським суспільством.

Ключові слова: ухвалення рішень, інформаційна політика, інформаційно-аналітичні структури, бібліотечні установи, інформаційне забезпечення.

Поняття національної інформаційної політики досі не визначено на законодавчому рівні. Утім, за аналогією з національною музейною політикою, яка визначається ст. 3 Закону України «Про музеї та музейну справу» як сукупність основних напрямів і засад діяльності держави й суспільства в галузі музейної справи [15], національну інформаційну політику можна визначити як сукупність основних напрямів і засад діяльності держави й суспільства в інформаційній сфері. Інформаційна сфера у цьому випадку розуміється в трактуванні, запропонованому в проекті Концепції інформаційної безпеки, як сукупність інформаційних технологій, ресурсів, продукції і послуг, інформаційної інфраструктури, суб’єктів інформаційної діяльності та системи регулювання суспільних інформаційних відносин [7]. Впливовими учасниками національної інформаційної політики, значення яких в Україні наразі недооцінене як органами державної влади, так і громадськістю, є інформаційно- аналітичні структури (далі – ІАС), зокрема й інформаційно-аналітичні підрозділи, створені в структурі бібліотечних установ.

 

Адже процес ухвалення управлінських рішень, у тому числі й стосовно здійснення інформаційної політики, потребує відповідної інформаційної бази, яка давала б змогу сформувати уявлення суб’єкта політики про проблеми й завдання, які потребують вирішення, фактори, що впливають на проблему, наявну суспільно-політичну практику, історичний досвід, специфічні риси певного соціуму, його політичної свідомості тощо з метою визначення стратегічних шляхів і тактичних засобів реагування.

Ступінь адекватності визначення суб’єктами ухвалення управлінських рішень стратегічних і нагальних суспільних потреб значною мірою залежить від того, наскільки повним сформується їхнє уявлення про процеси, що відбуваються в державі та світі, тобто від ступеня їх перебування в інформаційному контексті суспільно-політичних процесів.

В умовах інформаційного протистояння, яке супроводжується поширенням інформації маніпулятивного характеру, дезінформації та недостовірної інформації, питання формування інформаційної бази прийняття управлінських рішень стає проблемою, від ефективності розв’язання якої може залежати не лише локальний результат протистояння (наприклад, іміджеві здобутки або втрати), а й безпосередньо існування політичної системи та навіть держави.

Таким чином, якісне інформаційне забезпечення процесу прийняття управлінських рішень, формування відповідної інформаційної бази, підготовленої за безпосередньої участі інформаційно-аналітичних структур, є необхідною умовою ефективної управлінської діяльності.

Завдання і напрями участі інформаційно-аналітичних структур у забезпеченні інформаційного супроводу державної політики, технологія підготовки та види аналітичних продуктів, специфіка інформаційно-аналітичної діяльності висвітлювалися в багатьох працях таких вітчизняних науковців, як В. Варенко, В. Горовий, Т. Гранчак, В. Захарова та
Л. Філіпова, О. Кобєлєв, В. Пальчук, Л. Чуприна та ін [1]. Водночас інформаційно- аналітичні структури ними не розглядалися як самостійні суб’єкти національної інформаційної політики. Отже, метою статті є обґрунтування та висвітлення особливостей функціонування вітчизняних інформаційно-аналітичних служб як суб’єктів національної інформаційної політики.

[1] Варенко В. М. Інформаційно-аналітична діяльність: навч. посіб. – К.: Університет «Україна», 2014. – 417 с.; Горовий В. Служба інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади Національної бібліотеки України імені
В. І. Вернадського (1992–2006): етапи становлення // Архіви України. – 2006. – № 1–6 (259). – С. 71–78; Гранчак Т. Бібліотека в інформаційному супроводі управління суспільними процесами: політико-комунікаційний аспект: монографія / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – К., 2014. – 184 c.; Захарова В. І., Філіпова Л. Я. Основи інформаційно-аналітичної діяльності: нав. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2013. – 336 с.; Кобєлєв О. М. Інформаційна аналітика в структурі бібліотечної діяльності в Україні: монографія / Харк. держ. акад. культури. – Х.: ХДАК, 2012. – 245 с.; Пальчук В. Е. Інформаційно-аналітична діяльність бібліотек у забезпеченні владних структур України (90-ті роки XX – початок XXI ст.): автореф. дис. ... канд. наук із соц. комунікацій: 27.00.03; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – К., 2011. – 19 с.; Чуприна Л. Оперативна інтернет-інформація в інформаційно-аналітичній діяльності бібліотек України: монографія / наук. ред. В. М. Горовий; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – К., 2014. – 208 с.

 Повний текст

Коментарі (0)

Гість