Активізація глобалізаційних процесів  на основі  розвитку  електронних інформаційних технологій стала  фактором нерівномірного, але одночасного  входження в інформаційне суспільство країн світу, що до того знаходились на індустріальному і навіть доіндустріальному  етапі розвитку. Дана нерівномірність  стимулювала розвиток суперечностей, викликаних неспівпадінням інтересів еволюції, на міждержавному  рівні.  Ці суперечності відтінюються однаковими вимогами нового суспільства до всіх членів світової спільноти держав незалежно від можливостей засвоєння його організаційно-технологічних особливостей. Дана характерна риса суттєво позначилась і на проблемах інформаційної безпеки  в міждержавних відносинах, що в системі виникаючих протистоянь держав в сучасних умовах  набуває першорядного значення.

 В контексті даної ситуації для нас нині є дуже важливим  зрозуміти  спонукальні мотиви Російської Федерації в протистоянні з   Україною. Причину цих мотивів, виводити, як це робиться в багатьох ЗМІ, лише з  «імперських  замашок», з «природної  агресивності» нашого північного сусіди є справою малопереконливою, побудованою на чисто емоційних рефлексіях. У той же час вони, ці  спонукальні  мотиви, пов’язані з більш глибокими процесами, із відмінностями прояву в обох державах утвердження елементів нового, інформаційного суспільства в суспільстві індустріальному, що поступово відходить в минуле.

 До цього слід зауважити, що еволюція сучасної цивілізації, як поступальний процес, проявляється в двох напрямах, при вирішенні двох основних рядів магістральних задач: оновлення всіх видів суспільної діяльності у зв’язку із новими викликами середовища, в якому розвивається цивілізація, і  розвитку нових форм суспільної самоорганізації, що мають відповідати  якісним  змінам у людській свідомості і  діяльності.  «Перехід від сировини, як основного виробничого ресурсу, безпосередньо до енергії, до інформації; рух від безпосереднього сприйняття  через емпіризм  і експериментаторство до абстрактного  теоретичного знання і т.д. - є не «зацикленим», а «відкритим в майбутнє», і це набагато чіткіше, ніж в рамках марксистської теорії, підкреслює поступальність  процесу становлення нового суспільства.»

І оновлення всіх видів суспільної діяльності, і розвиток нових форм суспільної самоорганізації - дані процеси є тісно пов’язаними та ґрунтуються на розвитку інформаційної сфери життя суспільства. «Цивілізація – це інформація, в основі якої лежить інформаційна матриця, - приходить до висновку американський дослідник С. Робертсон, - …що дозволяє людству своєрідно організовувати інформаційні потоки, створюючи при цьому у певний період часу  знання для наступної розробки технологій, що забезпечують вихід на нові джерела енергії масового вжитку, які стають запорукою виживання людства і створення йому більш досконалого рівня якості життя».

Продовжуючи думку С. Робертсона, можна стверджувати, що рівень розвитку   цивілізації вимірюється рівнем творчого потенціалу суспільства, що, в свою чергу, пов’язаний із рівнем доступу членів суспільства до інформації, до можливостей нового інфотворення і використання ресурсу перетворюючої діяльності. У зв’язку з цим в новому суспільстві зростає значимість системи соціальних комунікацій. Трансформація суспільства прямо починає залежати від оптимальності їх організації, якості  наповнення (соціальнозначимої частки в загальному обігу використовуваної інформації), ефективності використання інформаційного ресурсу.

Інформаційне суспільство – це перше суспільство в людській історії, що не лише свідомо перетворює  навколишню дійсність згідно із власними інтересами, але при цьому свідомо перетворює себе, самовдосконалюється як складна система, оптимізуючи свою ефективність. В порівнянні  із індустріальним суспільством, де лише в дуже загальному  вигляді міг пропонувати  варіант руху  в майбутнє «привид, що бродив по Європі»,    воно прагматично  підходить до використання ідей, ідеологій, відображених у  багатоваріантності політичних рішень, розроблюваних і уточнюваних на практиці при   активній участі членів суспільства, яке називають сьогодні громадянським. Очевидно, що майбутні дослідження  інформаційного суспільства  зможуть підтвердити невідворотність процесу розвитку  громадянської активності як обов’язкового механізму даного етапу розвитку,

 що найбільше в відомій історії сприяє активізації людських здібностей, вивільненню творчого потенціалу  людини.

При всьому тому якраз на нинішньому російському прикладі  можемо наочно спостерігати той спротив, який  елементи нового, інформаційного суспільства зустрічають,  проникаючи в суспільство індустріальне, що вже втратило не лише перспективи  свого розвитку, а й  ідеологічну основу  існування. Ігнорування, чи може й боязнь, використання механізмів розвитку громадянського суспільства, розробки нової  ідеології розвитку, необхідності формування загальносуспільного утвердження її в масовій свідомості було  обумовлене ейфорією ілюзії безмежної свободи учасників розвалу союзної держави з її закостенілою ідеологією. Більшість із них з полегшенням вітала можливості  кар’єрного росту  без раніше обов’язкового зубріння марксистсько-ленінської теорії, «перенасичення» пропагандою за часів  Союзу, легко засвоювала почуті на Заході твердження  про те, що нині не ідеї, а гроші керують людьми.

Відсутність, у зв’язку з цим,  чіткої перспективи російського розвитку, орієнтирів у майбутньому без обов’язкової надії на  зростання світових цін на нафту, фактичне обмеження розвитку національної економіки інтересами російських  олігархічних монополій, зацікавлених насамперед  експлуатацією багатих сировинних ресурсів, обумовлює застій  еволюції російської держави  і суспільства в сучасних  умовах. Домінування олігархічних інтересів   в міжнародних відносинах в принципі підмінило на практиці зміст декларованих раніше моральних   принципів  братського добросусідства Росії з країнами-сусідами, солідарності  з росіянами  за рубежем,  на прагматизм   прибутку і відштовхнуло сусідів.

Таким чином, у застосуванні до еволюції національної  інформаційної основи російського суспільства дану думку  можна трансформувати так: сила наявних олігархічних традицій  в економіці до сьогодення перемагала всі спроби демократизації суспільного устрою. При цьому в свідомості переважної більшості  російських  громадян на початковому періоді входження до нового, інформаційного суспільства застигли  два уявлення: спроби пояснювати реалії нової дійсності залишками ідеології союзної держави і переконаннями про можливість суспільного буття на безідейній основі. І той, і інший концепт фактично відображає завершальний процес використання  інтелектуальної основи існування  індустріального суспільства.

 Байдужість російського керівництва до розробки  чітких орієнтирів подальшого розвитку суспільства, необхідності його трансформації в умовах нових світових реалій,  обумовлена заспокійливим експортом багатих природніх ресурсів, хоч і  знайшла своє відображення в суспільній свідомості, однак,  поступово, на рівні соціальної інтуїції починає викликати  тривожні відчуття. Відсутність здорової творчої атмосфери в суспільстві все більше починає турбувати російську інтелігенцію, проявляється в російських ЗМІ. Показово у зв’язку з цим  суттєвий резонанс у громадській думці  мали відповіді В. Путіна  на Валдайському форумі на запитання стосовно змісту сучасних національних інтересів  Росії. Адже, як зазначається в кореспонденції щоденної  петербургської електронної газети  «Фонтанка.Ру»,   «від них же дуже близько до національних смислів, національної ідеї.  І Путін віджартувався. Мов би, що росіянину добре, те і є національними інтересами. Це така відповідь веселого двієчника, який не знає, що сказати на  екзамені. Сподівається, що пройде, – продовжує видання. - Не пройде. Тому, що це питання питань.  Національна ідея – це усвідомлення того, хто ми зараз і куди ми маємо рухатись. І що ми будемо там робити. Це план, це наша місія…»

Повний текст

Коментарі (5)

Гість
Людмила Євтушенко
Історично склалося так, що розвиток суспільств України і Росії відбувався подібно, майже одночасно трансформуючись, а в деяких моментах розвиток інформаційного простору (якщо говорити про соціальні комунікації) РФ навіть випереджає український. Якщо говорити про занепад інформаційного суспільства в Росії, не дивлячись на складні відносини та воєнні дії, нам буде дуже важко йти окремим сценарієм
Гість
Сергій
Революція Гідності відкрила нові можливості для розвитку інформаційного суспільства в Україні, оскільки це новий етап розвитку громади, активної та небайдужої до інформаційних процесів. Громади, що показала всьому світу свою свідомість та бажання розвитку!!!
Гість
Юля Ершова
Конечно в Украине не такое количество олигархов и природных ресурсов, которые можно продавать и ни к чему не стремиться! Поскольку уровень жизни низок, а общество и сознательность стремительно развивается, и уже не остановить, активность в информационном поле вспыхнет как пламя, это неизбежный этап развития в мировом пространстве.
Гість
Павел
Наши не лучше, власть Украины такая же как и у нас, в России, доказательство - Яндекс и ВК, отключили Вам! а наши разработчики под Вас все делали, страдает Ваш народ! У нас всех власть одинакова! Нас унижают и уничтожают! Мы не имеем права голоса, мы быдло для власти! так пора подняться как в живую так и в интернете! Google Вас не спасет! мы единый народ! Братья!
Член клубу
poltavec_sergіy
"Градус" інформаційного протистояння між Україною та Росією лише зростатиме.Ступінь тиску Росії на вітчизняні інформаційні ресурси буде залежати від успішності втілення декларованих українською політичною елітою реформ. Якщо прогрес реформ в Україні буде відчутним, тиск з російського боку зростатиме. Характеристики російського інформаційного простору, викладені в статті, дозволяють окреслити можливі тенденції розвитку інформаційного поля, як на території ворожої нам Росії, так і сусідніх держав, на які остання намагається тиснути у різних сферах.
Гість